Сторінки
- Головна сторінка
- Нормативні документи
- Поради психолога
- Цікаві та корисні оголошення
- Вчимося разом
- Передовий педагогічний досвід
- Стоп кадр – миті відображені, ми назавжди в історію ввійшли...
- LEGO у початковій школі
- Портфоліо
- Лепбукінг
- Міністерство освіти і науки України повідомляє
- Освіторія
- МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
- Ed-era
- СОІППО - Головна
- НУШ
середа, 13 грудня 2017 р.
пʼятниця, 8 грудня 2017 р.
В Україні на зміну “Синього кита” прийшла нова смертельна гра “Червона сова”
Опубліковано 06.12.2017
В Україні з’явилася нова суїцидальна гра “Червона сова”, що діє за принципом сумнозвісних “Синіх китів”.
Про це повідомив уповноважений Президента з прав дитини Микола Кулеба у мережі Facebook, передає Укрінформ.
“В Україні набирає обертів нова суїцидальна гра «Червона сова». Принцип гри такий самий, як і у сумнозвісних «Синіх китів». Спочатку дітей заманюють в гру. Надсилають їм посилання, за яким потрібно перейти (воно ніби викидає помилку). Але завдяки цьому посиланню «куратори» дізнаються орієнтовну адресу, де проживає учасник. А потім, якщо дитина відмовляється виконувати якесь завдання – її шантажують, що знають адресу і приїдуть до неї на «розбірки»”, – написав Кулеба.
Як він розповів, “гравці” мусять постійно бути в онлайні, моментально відповідати на повідомлення кураторів, які ті надсилають цілодобово, а також дивитись уночі психоделічні відео.
За словами Кулеби, однією з жертв нової суїцидальної гри мало не стала 14-річна дівчинка з Києва. “Через декілька днів після зникнення дитину знайшли в Умані. Знайомі дівчини повідомили, що вона була у відчуженому стані, з порізами на руках, повністю розібраним на деталі телефоном та інструкцією у кишені для подальших дій”, – інформує Кулеба.
Уповноважений Президента закликав батьків стежити за поведінкою дітей і у разі ознак долучення до подібних ігор і спільнот в інтернеті встановити контакт з дитиною і допомогти їй вийти з гри, або звернутися до психолога.
Основними поведінковими ознаками участі дитини у «групах смерті» є відчуженість, утома, сонливість, постійна присутність у Мережі, порізи на руках.
середа, 1 листопада 2017 р.
- Перелік творів для читання 2 клас за оновленою програмою поч.кл.
Ніни Найдич “Музичні казки»
Галини Малик «Пригода в зачарованому місті»
Сашка Дерманського «Володар макуци, або Пригоди вужа Ониська»
Марини Павленко «МИКОЛЧИНІ ІСТОРІЇ» (на грудень перед Миколая)
Марини та Сергія Дяченків «Летючий капелюх» «Жирафчик і Пандочка»
Лариси Ніцой "Дві бабуські в незвічайній школі або скарб у візку"
Лесі Ворониної «Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру»
Поезія Оксани Лущевської «Про кита» «Пава з павенятами»
Поезія Ігоря Січовика «Про Україну»
Дмитра Кузьменка «Зубасті задачки» ( видавались Журнал «Професор Крейд», «Пізнайко»)
Поезія Оксани Кротюк збірка поезії «От би мені коника!»
Любові Відути У ЦАРСТВІ ЛЕВА/ IN THE LION`S KINGDOM (твір для інтеграції з англійською мовою)
«Неслухняники» Сергія Пантюка
Поезія Віктора Терена
Мар’яни Савки «Казка про старого Лева» (віршована казка)
Поезія Наталки Поклад
Григорія Фальковича «Хвацькі вірші» (весела поезія)
Тетяни Стус «Як не заблукати в Павутині» (про комп’ютер)
Катерини Міхаліциної "Хто росте у парку" ( інтеграція з природою)
вівторок, 31 жовтня 2017 р.
В Україні з’явиться німецький цифровий дитячий університет
https://osvitoria.media/news/v-ukrayini-z-yavytsya-nimetskyj-tsyfrovyj-dytyachyj-universytet/
Учні пілотних класів вчитимуться за методикою LEGO, яку з 2018-го планують поширити на всі школи
http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2017/10/27/uchni-pilotnix-klasiv-vchitimutsya-za-metodikoyu-lego/
середа, 6 вересня 2017 р.
Історія одного хлопчика, який любив всіх незважаючи ні на що
Із записів хлопця:
“Мене звуть Ваня. Мені 7 років. Я дуже люблю свою маму Катю і тата Вадима, а якщо чесно я їх люблю і боюся. Вони мене завжди б’ють, але я не розумію чому, в чому я винен… Вранці я прокинувся і пішов у школу. Навчався я добре, вчителька мене любила, а я любив весь клас… Знаєте у мене немає друзів. На перервах я сиджу в класі і граю олівчиками. Зі мною ніхто не хоче дружити. Я завжди намагався підійти до кого-небудь і подружиться, але вони штовхали мене і кричали: “Пішов геть виродок”.
А знаєте чому виродок? У мене на обличчі був великий шрам від удару тата, і я завжди ходив в одному і тому ж. В синіх затертих джинсах, легкій червоній маєчці і поношених черевичках. Я не сильно переживав, бо любив всіх.
У цей день після школи я пішов у роздягальню, взяв свою стареньку осінню курточку і пішов на вулицю. Зима… Заметіль. Я тремтів від холоду і ледве йшов. Раптом хтось кинувся на мене і засунув головою в замет.
Я чув, як вони говорили: –Урод ти! Нікому ти не потрібен, ти бомж!
Потім мене вдарили по ногах, по руках, по спині і пішли. Я плакав… не тому що було холодно, а тому що у мене немає друзів, але я як і раніше любив. Потім я прийшов додому і мама накинулася на мене і почала тягати за волосся: -Де ти був?! Що за вигляд? Ідіот ненормальний! Не буде тобі обіду, іди до себе в кімнату!
Я мовчки пішов до себе і сидів. Я звик, що мене б’ють, що мене не обіймають і не кажуть хороші слова. Я так і заснув… в мокрому одязі і голодний.
Потім я почав погано вчитися, нічого не розумів… тато бив за це і дуже сильно, один раз так вдарив по руках, що мій пальчик онімів і не рухався… з тих пір він таким і залишився. Через це з мене в школі ще більше глузували. Минали дні, і ось одного разу у мене заболіло серце. Мама і тато нічого не робили, все як завжди.
Ночами знаєте чого я хотів? Я дуже дуже хотів щоб моє серденько не боліло… тому що я не хотів засмучувати цим маму і тата… Я їх дуже любив, чесно, дуже. На наступний день в школі нам задали на уроці намалювати малюнок – “Моя мрія”. Всі малювали машини, ракети і ляльки, а я ні. Тому що я не хотів цього… Я хотів хороших маму і тата… І я намалював сім’ю. Мама, тато і їх синочок радісно граються в настільну гру. Я малював і тихенько плакав, адже це моя мрія… Коли настала моя черга показувати класу малюнок, всі з мене сміялися. Я пішов до дошки і сказав:
– Моя мрія це сім’я (я показав малюнок і всі почали сміятися).
Один хлопчик на ім’я Сергійко сказав: -І це твоя мрія? Ахахаха.
А я не міг нічого сказати і лише промовив крізь сльози тихо:
– Будь ласка не смійтеся наді мною .. Це моя мрія… Мене б’ють і не люблять… Я вас прошу не треба знущатися… Я хочу щоб і мене як і вас матуся обіймала і цілувала… Я кожен раз після школи стою осторонь і дивлюся, як вас забирають батьки і радісно йдуть додому. А я нікому не потрібен, я знаю… (я плакав ще сильніше)… У мене немає пальчика і я не гарний, кульгавий і страшний. Але я не винен, чесно. Я дуже люблю своїх батьків і не хочу їх нічим засмучувати… Будь ласка хоча б ви не знущайтеся наді мною, не бийте.
Вчителька стрималася від сліз і мало хто мене зрозумів, бо діти все одно знущалися. В один день я отримав двійку. Я боявся йти додому… Маму б засмутив. Але більше мені нікуди було йти і я поплентався додому. Мама дізналася про двійку і почалося все спочатку… Вона схопила мене за хворий пальчик і відкинула на підлогу, я вдарився ніжкою по табуретці. Потім вона вдарила мене два рази по голові і я нічого не міг вдіяти… Після побиття я лежав на підлозі, на боці і не міг встати. Пальчика не відчував і ніжку теж. Мама пішла кудись і залишила мене… Я дістав з кишені печиво і почав гризти тихо тихо… Я боявся.
Вона підійшла і сказала:
– Стільки ростили тебе погань, а ти нічого і робити не можеш, от нехай батько прийде і він тобі дасть! Не шкода аж!
Я встиг лише сказати: -Мамочка не треба я виправлюся, і прийшов тато. Дізнавшись про двійку, він схопив мене за руку і почав трясти… Потім ударив по обличчю і ногах… Я впав і не пам’ятав нічого. Прокинувся в лікарні, і побачив, що у мене немає пальчика зовсім… Я дивився у вікно і сумував, тихенько плакав. Наступав Новий Рік і всі поспішали хто куди… Я бачив як діти зі своїми батьками грають в квача, як мама обіймає свого синочка і цілує. А знаєте чому я плакав? Тому що я не знав, що таке посмішка мами і її поцілунок, я не знав що таке обійняти маму і тата. Мене тільки били, а я любив.
Вчителька моя в школі давала мені чай, грала зі мною трошки – вона мій друг. Минуло півроку. Я вчився краще, але мама і тато не любили мене. Одного разу я випадково пролив чай і мене знову побили…
Раптом моє серденько захворіло і я казав мамі: -Мама-мама, сердечко болить.
Вона не звернула уваги… Я знову був у лікарні і батьки до мене не приходили взагалі… Мені говорили, що вони прийдуть, але їх так і не було… А я чекав і чекав, але вони відмовилися від мене, від виродка. А я їх так любив. Любив їх усіх!
Хлопчик Ваня помер через два дні від чергової травми… Коли його знайшли мертвим, він тримав у руках свій малюночок і записку: “Мамочка і Тату, вибачте, що я такий, що негарний, дурний і кульгавий. Вибачте, що ви не любили мене… Вибачте. Я не хотів засмучувати вас, я хотів тільки одного… Обійняти тебе мама… Поцілувати і сказати, що люблю тебе… Тату… я хотів грати з тобою в гонки і стрілялки… ходити гуляти і співати… Я знаю що винен… Я вас дуже лю…..».
Далі не було продовження… Серце хлопчика зупинилось…
Не будьте настільки неуважні до своїх дітей! У їх маленькому сердечку, стільки любові, що вистачило б на весь світ… Такий був і Ванечка… хлопчик полюбив весь світ…і своїх батьків…
вівторок, 5 вересня 2017 р.
Нова українська школа
Просто про складне. Що варто знати батькам про новий закон про освіту
http://nus.org.ua/questions/prosto-pro-skladne-shho-varto-znaty-batkam-pro-novyj-zakon-pro-osvitu/
неділя, 26 березня 2017 р.
У Роменській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №5 відбулося урочисте нагородження учасників VII Міжнародної природознавчої гри «Геліантус».Участь у грі брали 48 учнів. Це школярі 1-4 класів навчального закладу. У грі школярі мали змогу виявити свої знання та навички.Учнів урочисто нагородили дипломами переможців в початковій школі, сертифікатами учасників. Також школярі одержали пам`ятні, гарні подарунки від Творчого об`єднання «Соняшник».
вівторок, 14 березня 2017 р.
Привітання з 8 березня – справа відповідальна, адже в маленькому дитячому подарунку потрібно виразити всю свою любов і повагу до неньки.
Ми на славу потрудились та виготовили свої сюрпризи для матусь.
А ще цікаво розважилися й провели конкурси для дівчаток.
Теплий промінь березневий
Розбудив дзвінку весну.
Ароматом квітів перших
День святковий огорнув.
Він вітання наші щирі
Передасть всім дамам милим,
Щоб жили в добрі і мирі
Щоб здійснились їхні мрії...
четвер, 2 лютого 2017 р.
Дружба з книгою-це свято!
Не було б його у нас
Ми не знали б так багато
Про новий і давній час.
Все, що серце і що розум,
Вік творили не один
Повизбирувало людство
В книги - перли із перлин.
Цю посвяту в читачі
Треба пам'ятати,
Бо примірним читачем
Можна згодом стати.
Тож слід книжки читати,
Бо книжка - вірний друг.
Багато треба знати,
що діється навкруг.
вівторок, 31 січня 2017 р.
Школа – це дивовижний світ. Є в ньому місце і для напруженої праці, і для розваг та відпочинку. Декілька місяців навчання маленьких першокласників швидко минули. І, як винагорода за напружену працю, 25 січня, відбулося свято. Цей довгоочікуваний день малюки чекали з нетерпінням, бо ж для них відкривається перша сторінка великої книги Знань.
У
європейськім царстві,
В українськім государстві,
У Сумському королівстві,
В Роменському князівстві,
В замку школи № 5
Однокашників всі зійшлися вітать.
Під чарівні звуки вальсу тата, мами і всі рідні включили свої гаджити, щоб зупинити неповторну мить, бо до зали зайшли винуватці дійства .
Першачки порадували батьків своїми виступами на шкільній сцені, танцювали та співали пісень. А ще, аби відповідати назві «однокашники», діти разом зʼїли символічний горщик каші.
Мами першокласників від імені усіх батьків благословила дітей в Країну Знань. Свято завершилось, і винуватці дійства під музичний супровід та палкі оплески присутніх покрокували впевнено в Країну Знань...
В класі задоволені першокласники смакували подарованими їм солодощами та обмінювались враженнями від заходу.
Підписатися на:
Дописи (Atom)